Як переломити хвилю порушень на основі релігії чи переконань?

Порушення права на свободу релігії чи переконань, у тому числі в їх найбільш кричущих проявах, будь то злочини проти людяності, військові злочини чи навіть геноцид, не залишилися позаду у 2022 році чи в минулому. Уже перші дні 2023 року показують, що такі порушення триватимуть. Це пояснюється тим, що злочинці продовжують залишатися безкарними. Крім того, тому що ми все ще мало робимо, якщо взагалі взагалі робимо, щоб усунути причини таких порушень і діяти для запобігання.

В Афганістані зникають релігійні або релігійні меншини. Багато членів релігійних або релігійних меншин були евакуйовані з Афганістану, коли Талібан захопив країну в серпні 2021 року. Багато релігійних або віруючих меншини, включаючи афганських християн, мусульман Ахмаді, бахаї та невіруючих, мусили втекти, оскільки вони не могли відкрито висловлювати свою віру чи переконання, оскільки це означало вірну смерть, якщо їх виявили таліби. Ті, хто залишився, мусили піти в підпілля. Релігійні меншини, такі як хазарейські шиїти, зазнають постійних нападів, включаючи бомбардування переважно хазарейських районів, шкіл і місць поклоніння. У вересні 2022 року Хазарське розслідування опублікувало звіт із попередженням про серйозний ризик геноциду та наявні елементи злочину. У 2023 році, і оскільки нічого не було зроблено для усунення серйозного ризику, ситуація хазарейців лише погіршуватиметься, створюючи загрозу існуванню спільноти.

В Іраку понад 2,700 єзидських жінок і дітей досі вважаються зниклими безвісти після того, як вони були викрадені ІДІЛ із Синджара. Повідомляється, що деякі з них знаходяться в Сирії, деякі в Туреччині. До цього часу не було спільних міжнародних зусиль, щоб знайти, врятувати та возз’єднати їх із сім’ями. В Іраку донині діють закони, які завдають шкоди релігійним меншинам або віросповіданням, а також закони, які перешкоджають єзидським і християнським жінкам і дівчатам побачити справедливість – за їх викрадення, поневолення та сексуальне насильство. Геноцид досі не криміналізований в країні.

У М’янмі армія, сама виконавець геноциду та злочинів проти людяності проти рохінджа, керує країною та заглушає будь-який голос, який виражає опозицію їхньому насильницькому правлінню. Мусульмани рохінджа продовжують перебувати під загрозою, поки військові залишаються при владі.

У Нігерії християни стають мішенню Боко Харам та інших збройних формувань, нападаючи з півночі, через Середній пояс, на південь країни. Зловмисники залишаються безкарними, тому ймовірність подальших злочинів є високою.

У Китаї релігійні громади або громади вірувань зазнають постійних нападок. Вважається, що звірства проти уйгурів відповідають юридичним визначенням геноциду та злочинів проти людства. Кажуть, що практикуючі Фалуньгун піддаються примусовому вилученню органів. Християни, тибетські буддисти та інші зазнають суворих обмежень своїх свобод та іншого тиску, який заважає їм сповідувати свою віру.

В Україні Росія продовжує атакувати культові споруди та релігійних лідерів.

Це лише верхівка айсберга. Дійсно, дослідження показують, що майже 80 відсотків населення світу живе в країнах, де існує високий рівень державних або суспільних обмежень щодо релігії. Кажуть, що такі обмеження посилюються протягом кількох років і стосуються всіх сфер життя.

У той час як уряди в усьому світі створюють альянси, включно з Міжнародним альянсом за свободу релігії та переконань, альянс із 37 держав (а також п’ятьох друзів і трьох спостерігачів), проблема порушень на основі релігії чи переконань є настільки серйозною, що лише справді глобальна реакція може змінити життя постраждалих.

З метою подальшого обговорення теми 31 січня та 1 лютого 2023 р. Саміт МФВ знову збереться у Вашингтоні, щоб об’єднати політиків, експертів, постраждалих і тих, хто з ними працює. Як наголошують організатори, Саміт МФВ має на меті «підвищити рівень міжнародної свободи віросповідання з широкого спектру питань, використовуючи низку механізмів, які найкраще підходять для кожної обставини (…), об’єднати ресурси та прихильників, зацікавлених у релігійній свободі, і висвітлити особисті свідчення тих, хто пережив релігійні переслідування та обмеження релігійної свободи».

Щоб переломити хвилю порушень, заснованих на релігії чи переконаннях, потрібні спільні та справді глобальні дії, спрямовані не лише на ліквідацію наслідків таких порушень, але й на причини таких порушень. Дійсно, попередження таких порушень – це єдиний шлях вперед. Держави та міжнародні суб’єкти повинні інвестувати в механізми, які дозволять їм виявляти ознаки раннього попередження та фарси ризику, а також вживати рішучих і ранніх дій, щоб запобігти матеріалізації таких ризиків і попереджень. Іншого шляху немає.