Захист журналістів означає захист свободи слова для всіх

У жовтні 2022 року Європейський парламент опублікував своє замовлене дослідження щодо безпека журналістів і свобода ЗМІ в усьому світі який виявив прогресуючу ерозію свободи ЗМІ в усьому світі. Навчання уклали що «безкарність залишається неприйнятно високою, і більшість випадків вбивств залишаються нерозкритими. Кількість ув’язнень зростає, а онлайн-простір стає дедалі ворожішим і рясніє гендерно зумовленою мовою ненависті».

Цитується дослідження дані зібрані Комітетом із захисту журналістів, які вказують на те, що більшість убивств у період з 2012 по 2021 роки сталися в 11 країнах, включаючи Сирію (137 вбивств), Ірак (39), Сомалі (35), Мексику (33), Афганістан (31), Індію (27), Пакистан (22), Бразилія (21), Ємен (19), Філіппіни (16) і Бангладеш (11). Навчання знайдений що більшість смертельних випадків сталася через вбивство журналістів у якості помсти за їхню роботу, а деякі були вбиті на полі бою чи у військовій обстановці. «Серед загиблих через свою роботу 28.8% працювали над політичною журналістикою, 23.8% були військовими репортерами, 15.8% були репортерами з прав людини, тоді як 10.7% розслідували злочини та 9.6% корупційні справи».

Такі вбивства залишаються явною безкарністю. У звіті посилаються на дані, зібрані Комітетом із захисту журналістів, які стверджують, що «з 224 випадків повної безкарності протягом 2012-2021 років 185 (82.6%) були зафіксовані в 12 країнах (…): Мексика (26 випадків); Сомалі (25); Сирія (22); Індія (21); Афганістан (17); Ірак (17); Філіппіни (14); Бразилія (14); Пакистан (12); Бангладеш (7); Південний Судан (5); і Російська Федерація (5)».

Окрім таких цілеспрямованих вбивств, журналістів також ув’язнюють та використовують інші методи використання та зловживання законом, щоб змусити журналістів замовкнути. Лише у 2021 році Комітет захисту журналістів зафіксував 293 випадки позбавлення волі. Найчастіше використовуються в таких випадках заряди включені: «домінують звинувачення в антидержавній діяльності (61.5%), «без звинувачень» (14.8%), дії у відповідь (11.7%), неправдиві новини (7%) і наклеп (3%)».

Серед інших зловживань щодо журналістів – викрадення та насильницькі зникнення. За даними «Репортерів без кордонів», у 2021 році в заручниках опинилися щонайменше 65 журналістів і працівників ЗМІ. Найбільше захоплень заручників сталося в трьох країнах: Сирії (44); Ірак (11); і Ємен (9). У Малі викрали одного журналіста. Ісламська держава несе відповідальність за 28 викрадень, хусити в Ємені – за 8 випадків, а сирійське угруповання джихадів – за 7 випадків. За даними «Репортерів без кордонів», у період з 46 по 2003 роки 2021 журналістів зникли безвісти. Комітет із захисту журналістів зафіксував 69 зникнень журналістів у період з 2002 по 2021 роки, причому Мексика очолює список із 15 випадками (за нею йдуть Сирія (10), Ірак (9) і Росія ( 7)).

Подібні дії проти журналістів потребують комплексної відповіді.

2 листопада ООН відзначає Міжнародний день за припинення безкарності за злочини проти журналістів, день, який Генеральна Асамблея ООН встановила, щоб закликати держави «запобігати насильству проти журналістів і працівників ЗМІ, забезпечити притягнення до відповідальності шляхом проведення неупереджених, швидких і ефективних розслідувань усіх імовірних випадків насильства щодо журналістів і працівників ЗМІ, які підпадають під їх юрисдикцію, і притягнути винних у такі злочини до відповідальності та забезпечити жертвам доступ до відповідних засобів правового захисту». Він закликає держави-члени сприяти безпечному середовищу, сприяючи журналістам у їхній роботі за допомогою законодавчих заходів, підвищення обізнаності, проведення відповідних розслідувань, моніторингу та звітування про напади на журналістів, а також шляхом публічного засудження нападів.

У 2022 році також виповнюється 10 років План дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, перші узгоджені зусилля в рамках ООН для боротьби з нападами та безкарністю злочинів проти журналістів.

Однак, незважаючи на певні кроки, зроблені в цьому напрямку, очевидно, що обіцянки щодо кращого захисту журналістів досі не виконані. На жаль, як і в багатьох випадках, державні особи є виконавцями таких нападів на журналістів, мало, якщо взагалі є, надія на те, що ситуація колись буде вирішена. Однак ми повинні захищати журналістів, оскільки захист журналістів означає захист свободи слова для всіх.