Велосипедисти мають найщасливіші поїздки, показує додаток для смартфонів у США

«Технології дозволяють нам фіксувати емоційні переживання людей», — каже Інглінг Фан, професор міського та регіонального планування в Університеті Міннесоти. Вона відслідковувала приміські поїздки з колегами по Додаток Daynamica для смартфона створена компанією, співзасновником якої вона була.

Ця програма збирає дані GPS про вибрані маршрути, а потім просить учасників ранжувати сегменти за емоціями, відображаючи щастя, значущість, біль, смуток, стрес і втому. Потім ці емоції переносяться на Карту транспортного щастя Університету Міннесоти.

«Наше дослідження показало, що найщасливішим є їзда на велосипеді» каже Фан, який стежив за пасажирами в Міннеаполісі. З 2011 року вона вивчає поведінку населення під час подорожей і пов’язані з цим емоційні переживання.

Дослідження виявило, що нанесений на карту маршрут із найвищими оцінками «щастя» — це відокремлена велосипедна доріжка на березі річки поруч із Вест-Рівер-Паркуей.

У короткометражному фільмі, який представляє Транспортна карта щастя, Фан сказав: «Містобудівники мають велику силу, щоб формувати емоційний досвід людей».

У тому ж фільмі Нісса Таппер, спеціаліст з планування транспорту та охорони здоров’я Міністерства транспорту Міннесоти, сказала: «Коли більшість людей думають про поїздки на роботу й назад, вони думають про те, щоб застрягти за кермом, і це одразу стає нещасною ситуацією».

Дослідження Фана приєдналося до подібних досліджень, які показали, що ті, хто ходить на роботу пішки або їздить на велосипеді, щасливіші, ніж люди, які їздять на автомобілі.

Опитування Статистичного управління Канади показало, що 66% людей, які їздять на роботу на велосипеді або пішки, «дуже задоволені» поїздкою на роботу. Однак лише 32% пасажирів автомобілів кажуть те саме, а для користувачів громадського транспорту це ще менше, лише 25%. Лише 6% канадських велосипедистів кажуть, що вони «незадоволені» своєю поїздкою. 18% автомобільних пасажирів висловлюють незадоволення, а тих, хто їздить громадським транспортом, – 23%.

За словами доктора Девіда Льюїса, співробітника Міжнародної асоціації боротьби зі стресом, пасажири автомобілів і потягів можуть відчувати більший стрес, ніж пілоти винищувачів, які йдуть у бій. Він порівняв частоту серцевих скорочень і артеріальний тиск 125 пасажирів із показниками пілотів і поліцейських під час тренувань.

«Різниця полягає в тому, що спецназівці чи бойові пілоти можуть чимось боротися зі стресом, спричиненим подією», — сказав д-р Льюїс.

«Але пасажир не може нічого з цим вдіяти — [є] відчуття безпорадності».

Доктор Льюїс сказав, що поїздка машиною чи потягом змушує людей відчувати «розчарування, тривогу та розчарування».

За словами швейцарських економістів Бруно Фрей і Алоїз Штуцер тим, хто їздить на роботу автомобілем, потрібно заробляти більше, щоб платити за дорогу, але не лише в чистому грошовому еквіваленті:

«Робітники, які їздять на машині протягом однієї години, повинні заробляти на 40% більше грошей, щоб мати відчуття благополуччя, рівне тому, що людина, яка їде на роботу пішки або на велосипеді».